День1.
Сьогодні для мене дуже незвичайний день. Я вперше відчую на собі таку річ,як практика.
Наш перший урок проходив у актовій залі гімназії №323. Зайнявши зручні для нас місця,ми почали оглядати приміщення,представляючи те.що нас чекатиме надалі. Тому тут ніяк не могло обійтись без SELFIE.
Через кілька хвилин до нас зайшла Ліляна Дмитрівна(вчитель музики),за нею,ніби паровозиком йшов 2 клас. Сама вчителька закарбувалась в моїй пам*яті,як типовий викладач шкільних занять музикою. Вона добра,привітна,але в той час,їй варто тільки глянути суворим поглядом на одного з учнів,так в ту ж секунду закарбується тиша.
Саме заняття йде в дуже цікавій формі,вітаються діти з вчителем у вигляді розспівки. Також хочу відмітити інтерактивну дошку,яка стала великим помічником для викладача. Все-таки,чудово,що кожне наступне покоління вивчатиме матеріал в більш сучасній та цікавішій формі.
Дивлячись на дітей,я бачила в кожному особистість,вони такі всі різні. І як на мене,це ПРЕКРАСНО. Ліляна Дмитрівна розповідала дітям про музичні терміни,поняття і тд. Далі,вчителька разом з дітьми повторювала пісні,які вивчали раніше. Після того,Л.Д запитала,які музичні особливості мала пісня,її характер,динаміка,темп.
Повторивши матеріал,приступили до вивчення нового. До того часу,діти були трохи втомлені та почали крутитися. Але це швидко було усунено тим,що вчителька взяла щоденники в порушників. Це послужило уроком для багатьох учнів.
Ось так. Урок підійшов до кінця. Як на мене,сидячи по півтори години на парах,40 хвилин пройшли,як одна секунда.
Після заняття ,Ліляна Дмитрівна підійшла до нас.Ми стали задавати їй питання,які нас хвилювали,а вона ,в свій час,запитувала ,про нас. Ось,до речі,і сама Ліляна Дмитрівна.


Один запис = один день? Невже вражень більше нема? А як щодо необхідних завдань?
ВідповістиВидалити